Головна сторінка Сторінки історії Про нас Освітня діяльність Інформація до відкритого доступу Профорієнтаційний термінал Психологічна служба Бібліотека Центру Культура. Мистецтво. Спорт. Молодіжні громадські об'єднання Учнівський телецентр Відеопрезентації Книга пам'яті Новини Оголошення

 

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ МЦППВ

МЦППВ ПТУ №47 ПТУ №8 ПТУ №82

     

Розвиток професійно-технічної освіти України зумовив істотні зміни у структурі закладів освіти, і, як наслідок, призвів до створення закладів нового типу, які сміливо відходять від стереотипів у підготовці фахівців, впроваджують педагогічні новації, на практиці реалізують інноваційні освітні ідеї. Одним з таких закладів є Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, розташований у Кривому Розі Дніпропетровської області, промисловому місті, де сконцентровано найбільші в Україні металургійні, гірничі та гірничо-збагачувальні підприємства.

У кожного навчального закладу, як і людини, є місце і час народження. Майже тридцять років виповнюється навчальному закладу, який зараз має назву — Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. І сьогодні хочеться згадати всіх тих, хто в різні роки віддавав улюбленій справі кращі порухи душі і серця.

Історія навчального закладу бере початок від утворення 24 липня 1979 року в Кривому Розі технічного училища №13, яке готувало робітників машинобудівних професій для базового підприємства турбінного заводу "Восход" (нині акціонерне товариство "Констар").

Розташований у мальовничому куточку Криворіжжя, новий навчальний заклад готував токарів, зварників, налагоджувальників верстатів з числовим програмним керуванням, слюсарів механоскладальних робіт, контролерів ВТК, кранівників для базового підприємства заводу "Восход" — одного з кращих машинобудівних підприємств міста. Завод виготовляв продукцію для нафтогазової, енергетичної, металургійної та хімічної промисловості. Такому підприємству були вкрай необхідні робітничі кадри. І новостворене ТУ №13 стало для заводчан надією на постійне поповнення молодими робітниками. Зі свого боку, завод надавав велику допомогу в матеріально-технічному забезпеченні, гарантував працевлаштування, забезпечував пільговим житлом педагогів.

Добре знав виробництво та сучасні вимоги до робітничих кадрів перший директор навчального закладу Гетманець Геннадій Васильович (працював з 1979 р. по 1986 р.) вмілий організатор, талановитий керівник. Це за його безпосередньої участі навчальні майстерні поповнилися сучасним обладнанням, аудиторії — демонстраційними макетами, тренажерами, спеціальною літературою. Досвід роботи знадобився Гетманцю Геннадію Васильовичу у подальшій роботі — п’ять років він працював радником директора та викладачем спецтехнології в металургійному інституті в Нігерії.

Перші майстри виробничого навчання, викладачі спеціальних дисциплін прийшли з виробництва — майстри в/н — Желонкін Сергій Валентинович, Брайков Володимир Євгенович, Трач Микола Романович, Єфименко Валентина Олексіївна, Балейко Юлія Василівна, Дацко Людмила Дмитрівна, Марченко Сергій Вікторович, Майоров Олександр Геннадійович, Фіщенко Світлана Станіславівна, викладачі — Верзунов Ростислав Васильович, Кудрявцев Віктор Васильович, Лук’янченко Юрій Михайлович, Груніс Леонід Львович, Галка Жанна Петрівна, Щурова Алла Трохимівна, Меркулова Наталія Володимирівна. Вдячна пам’ять зберегла ім’я майстра виробничого навчання, токаря-віртуоза Желонкіна Сергія Валентиновича. Його учні працюють на провідних підприємствах міста, продовжуючи справу майстра. Майстер виробничого навчання зварників Трач Микола Романович віддав рідному навчальному закладу майже 30 років, навчив сотні хлопчаків справжній чоловічій спеціальності (у 2007 р. його учень Пономар Сергій став призером Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності, стипендіатом Президента України).

Живим нагадуванням про їхню працю височіють на подвір’ї навчального закладу тридцятилітні дерева, які кожен зі співробітників разом з учнями саджав власними руками.

Першим заступником директора з навчально-виробничої роботи був Борисенко Григорій Іванович — спеціаліст з великим професійним досвідом, котрий більше 10 років працював старшим інженером, викладачем електротехнічних дисциплін у Конго та Іраку.

З 1982 року спочатку майстром виробничого навчання, потім секретарем комітету комсомолу училища працює Моськін Сергій Іванович, який з 1988 року є заступником директора з навчально-виховної роботи.

У 1984 році ТУ №13 було перетворене в СПТУ №59. Учні отримали можливість здобути не тільки робітничу професію, а й атестат про середню освіту. Першим заступником директора з навчальної роботи була Іващенко Людмила Сергіївна — ініціативна, вимоглива, принципова.

Першими викладачами загальноосвітніх дисциплін були викладач хімії Расновська Агнеса Едуардівна, фізики Чаговець Борис Миколайович, математики Лівшиць Віра Семенівна, української мови та літератури Гладир Валентина Григорівна, російської мови та літератури Завізіна Тетяна Іванівна, суспільних дисциплін Юрченко Аркадій Микитович.

Розширився перелік спеціальностей — моделювальник, електрогазозварник, машиніст кранів, налагоджувальник, електромонтер тощо.

На початку 90-х років в навчальний заклад прийшли працювати викладачі Водоп’янова Тетяна Костянтинівна, Пясецький Олег Іванович, Хряпченко Тамара Іванівна, Співак Ніна Петрівна, майстри виробничого навчання Хряпченко Анатолій Олексійович, Цеглов Володимир Євгенійович.

Разом з учнями майстри виробничого навчання та викладачі зміцнювали матеріально-технічну базу виробничих майстерень, навчальних кабінетів, виконували план виробничої діяльності.

Другим директором СПТУ №59 став Літвінов Євгеній Михайлович (працював з 1986 р. по 1989 р.) — молодий, сповнений оптимізму керівник умів знайти спільну мову і з учнями, і з педагогами. З 1990 по 1995 роки працював старшим викладачем технології машинобудування навчального центру в Лівії.

Віддані своїй нелегкій праці люди — найбільша цінність кожного колективу. Це і ті, хто працює в училищі з часу заснування, і ті, хто навчався в училищі, а потім, здобувши вищу освіту, повернувся в рідні стіни вже дипломованим спеціалістом.

Колишні випускниці:

  • Балейко Вікторія Володимирівна — старший майстер навчального закладу;
  • Фіщенко Світлана Станіславівна — нині старший майстер професій побутового обслуговування;
  • Рабош Оксана Йосипівна — майстер виробничого навчання.

Змінювалась країна, змінювались соціально-економічні умови в колишньому Радянському Союзі, все менше керівні органи влади звертали увагу на професійно-технічну освіту, завод-базовик переживав не кращі часи. У СПТУ №59 на початку 90-х років залишилось усього 4 професії — верстатник, слюсар, машиніст кранів, електрогазозварник, скоротився контингент учнів, майстри-виробничники змушені були залишати навчальний заклад.

Час вимагав змін і нового керівника. І він з’явився — Балакін Володимир Григорович.

В. Г. Балакін очолив професійно-технічне училище, яке почало втрачати свою популярність, контингент складав біля 300 учнів. Але це був час рішучих дій і неординарних особистостей. Потрібна була сміливість взяти відповідальність за стан справ і за майбутнє навчального закладу.

Новий директор підійшов до справи серйозно — знав майже кожного учня, вивчив матеріально-технічну базу, відмінив безглузді муштрування на так званих "лінійках".

Під впливом нового лідера змінювалось "обличчя" навчального закладу і уже через рік розпочалися позитивні зміни — збільшився контингент учнів, перелік професій.

Щоб іти в ногу з часом, Володимир Григорович "жив у потягах", часто їздив до Києва, шукаючи у ті важкі часи кращі можливості для навчального закладу.

І важка праця увінчалася успіхом. У 1994 р. на базі цього закладу було створено один з трьох в Україні Центрів професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. Створення центру здійснювалось відповідно до Міжурядової угоди України ФРН постановою Кабінету Міністрів України №70 від 8 лютого 1994 р., що передбачало реалізацію програми професійної перепідготовки і соціальної адаптації військовослужбовців, які звільнилися з лав Збройних Сил України, та членів їх сімей.

У зв’язку з відкриттям Центру 11 співробітників відбули у відрядження до Німеччини. Вони ознайомилися із зарубіжним досвідом підготовки та перепідготовки кадрів у швейній, автомобільній галузі, радіоелектроніці, комп’ютерних технологіях.

В 1994 році заступником директора з навчально-методичної роботи була призначена Гладир Валентина Григорівна, яка зосередила свою діяльність на створенні навчально-методичного інструментарію інноваційного типу.

Не стояв на місці і директор навчального закладу. Вивчивши вітчизняний та європейський досвід професійної перепідготовки, у 1996 році В. Г. Балакін успішно захистив дисертацію з проблем перепідготовки як перекваліфікації, йому присвоєно наукову ступінь кандидата педагогічних наук. Має 19 публікацій у фахових журналах, працює над докторською дисертацією з проблем ступеневої професійної освіти.

У 1997 році у зв’язку з реорганізацією мережі професійно-технічних навчальних закладів до складу Центру було приєднано ПТУ №47 побутового профілю.

Добре знали свою справу старший майстер Камінський Борис Федорович, майстри виробничого навчання Герасимчук Тамара Миколаївна, Іванова Тетяна Анатоліївна, Єременко Тетяна Василівна, Бруй Надія Іванівна, викладачі Притула Ірина Іванівна, Олійник Ріта Іванівна, Кодацька Світлана Іванівна. Вони швидко влилися в колектив і почали працювати на його імідж.

Найсучасніше швейне обладнання, молоді і талановиті інженери-технологи, конструктори-практики, які прийшли з експериментальних цехів — Накоренок Надія Олексіївна, Козирєва Наталія Віталіївна, Ткачова Тетяна Вікторівна зробили все для того, щоб учні зацікавилися професіями кравця, закрійника.

З 2000 р. заступником директора з навчально-виробничої роботи почала працювати Дацко Людмила Дмитрівна, яка розпочала роботу по збільшенню переліку робітничих професій, покращенню якості навчально-виробничого процесу.

У 2001 році до Центру було приєднано колишнє ПТУ №8, яке готувало електрогазозварників, токарів, кухарів, продавців. Навчальний заклад поповнив майстрами-виробничниками електрогазозварників — Єжеля Олександра Бексултанівна, Радіонова Любов Олексіївна, майстер виробничого навчання токарів Сидоренко Ірина Григорівна, сурдоперекладач Карабет Майя Яківна.

До складу навчальною закладу увійшов центр трудової реабілітації інвалідів. Можливість отримати робітничу професію відтепер отримали діти з вадами фізичного розвитку. Центр надає їм не тільки якісну освіту, а і соціальну перспективу та захист. Робота в цьому напрямі набуває постійного характеру і має на меті задоволення потреб найменш захищених верств населення у здобутті освіти та їх соціальну і психологічну адаптацію до умов реального життя.

В структуру Центру входить філія у смт. Широке, створена відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 14.03.2003 р. "Про вдосконалення мережі професійно-технічних закладів Дніпропетровської області" шляхом приєднання до Центру професійно-технічного училища №82 смт. Широке Дніпропетровської області. Центр є правонаступником реорганізованого професійно-технічного училища №82 смт. Широке.

Філія надає освітні послуги за такими професіями: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (категорія "А", "В"), слюсар-ремонтник, водій автотранспортних засобів (категорія "С"), плодоовочівник, кухар, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Тривалий час працюють майстри виробничого навчання Белікчі Наталія Володимирівна, Бабич Галина Микитівна, Савостенко Зоя Михайлівна, викладачі Берестова Лариса Миколаївна, Шапар Григорій Тихонович та інші.

Нині Центр має в своєму розпорядженні навчальний комплекс, до складу якого входять шість навчальних корпусів, громадсько-побутовий корпус, корпус навчально-виробничих майстерень, спортивний та актовий зали. Навчально-матеріальна база Центру створює оптимальні можливості для організації навчально-виховного процесу.

Центр обладнаний автоматизованими системами навчання, які базуються на використанні високотехнологічної комп'ютерної техніки. Це комп'ютери нового покоління, графопроектори, рідинно-кристалічні дисплеї, лазерні та матричні принтери, модеми, локальна мережа "Intranet".

Крім того, учні мають змогу працювати на сучасній офісній техніці. Особливо інтенсивно використовуються комп’ютери, забезпечуючи діяльність денного, вечірнього та заочного відділень. Завдяки високому рівню комп’ютерного забезпечення Центр має можливість розгорнути навчання, послуговуючись сучасними методами обробки інформації . Учні та слухачі мають змогу користуватися ресурсами глобальної мережі Інтернет.

Поступово, але впевнено складав сходинки в майбутнє Балакін В. Г., але поступ цей був незворотнім — сучасний навчальний заклад набув нового обличчя — зі складного інфраструктурною, зміцненою та оновленою матеріально-технічною базою, розширеним потрібним на ринку праці переліком професій, колективом однодумців.

Реалізуючи протягом п'яти років державну програму соціальної адаптації звільнених військових навчальний заклад, зіткнувся з протиріччям між змістом професійної освіти та реальними вимогами ринку праці, сутність якого полягала і в тому, що різні освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки фахівців не зв'язані між собою наступністю, а де в чому підміняють одна одну. Тому гостро постала необхідність інтегрувати різні рівні професійної освіти в єдиний завершений освітній цикл з чіткою структурою і формою, з оновленим змістом освіти. У зв’язку з цим виникла ідея ступеневої професійної освіти.

Імпульсом для активізації науково-педагогічних досліджень з проблеми ступеневої професійної освіти стало створення на базі Міжрегіонального центру науково-дослідної лабораторії з проблем професійної підготовки та перепідготовки різних категорій населення, розвитку ступеневої професійної освіти та відкриття експериментального педагогічного майданчика Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з проблеми "Реалізація концепції багатоступеневої освіти як інноваційної освітньої ідеї" (науковий консультант — доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Н. Г. Ничкало) та науково-дослідної лабораторії з проблеми "Теоретичні та методичні основи впровадження багатоступеневої освіти у навчально-виховний процес закладів профтехосвіти" (науковий керівник к.п.н. В. Г. Балакін).

За сприяння активізації науково-педагогічних досліджень, у 2000 році Центр здобув статус експериментального педагогічного майданчика Міністерства освіти і науки України щодо розробки і впровадження нових організаційних форм підготовки кваліфікованих робітників, молодших спеціалістів на основі ступеневого навчання за напрямами "Інженерна механіка", "Легка промисловість", "Харчові технології та інженерія".

Навчально-методичним відділом Центру було розроблено експериментальні наскрізні навчальні плани з підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів з означених напрямів. Експериментальні навчальні плани скориговані відповідно до кваліфікаційних вимог, освітньо-професійних програм, освітньо-кваліфікаційних характеристик, змін у науці і техніці.

Працюючи в умовах експерименту, педагогічні працівники Центру спрямували свої зусилля на модернізацію навчально-виховного процесу, реалізацію концепції педагогічної діяльності. Навчально-методична робота у Центрі спрямована на вирішення методичної проблеми "Реалізація концепції багатоступеневої професійної освіти як інноваційної освітньої ідеї". У зв'язку з цим педагогічний колектив активно працює над втіленням у навчально-виховний процес особистісно-орієнтованої педагогіки, сучасних технологій навчання і виховання.

У 2001 р. розроблено експериментальні навчальні плани для підготовки молодших спеціалістів (за напрямами "Інженерна механіка", "Легка промисловість", "Харчові технології та інженерія".

Так було завершено підготовчий етап експерименту і розпочато його реалізацію.

Виконуючи вимоги до ліцензування, у навчальному закладі було приведено у відповідність матеріально-технічну базу та навчально-плануючу документацію. Рішення ДАК від 24 грудня 2002 р. протокол №42 (наказ Міністерства освіти і науки України від 10.01.2003 р. №13) Центр отримав ліцензію на підготовку молодших спеціалістів за напрямом 0902 "Інженерна механіка" зі спеціальності 5.090240 "Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів"; за напрямом 0918 "Легка промисловість" зі спеціальності 5.091812 "Швейне виробництво" (рішення ДАК від 24 грудня 2002 р. протокол №42), а у 2003 р. Центр отримав ліцензію за напрямом 0917 "Харчові технології та інженерія" зі спеціальності 5.091711 "Технологія харчування" (рішення ДАК від 24 жовтня 2003 р., протокол №47).

Протягом 2005-2006 рр. ці спеціальності акредитовано за першим акредитаційним рівнем.

У Центрі проводиться значна робота по вивченню, узагальненню та впровадженню інноваційного педагогічного досвіду, видається методичний журнал "Свій шлях".

В навчальному закладі проводиться дослідження в різних галузях професійної педагогіки. Співробітники Центру проводять наукову-дослідну роботу в напрямах впровадження ступеневої професійної освіти, створення психологічних умов професійного становлення особистості учнів. Дослідження публікуються у журналі "Професійно-технічна освіта" і збірниках наукових праць, які видаються Криворізьким державним педагогічним університетом, Криворізьким технічним університетом.

Відповідно до плану науково-педагогічних досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти та плану роботи науково-дослідної лабораторії Інституту в 2003 році було видано збірник наукових праць "Ступенева професійна освіта: досвід, проблеми, перспективи". У ньому розкрито сутність ступеневої професійної освіти та пропонуються шляхи вирішення деяких проблем, що постали сьогодні перед професійною освітою.

Всі ці зусилля привели до того, що в навчальному закладі відбулася трансформація психології як учнів, так і викладачів, докорінно змінилися стосунки цих суб'єктів процесу навчання.

Вже з першого курсу учень зорієнтований на якість знань, бо знання виступають для нього гарантією працевлаштування і соціальної адаптації. Змінюється і психологія викладача. Він більше не виконує обмежену функцію трансляції навчального матеріалу на уроках, учень має не тільки засвоїти певну суму знань, але й навчитися самостійно їх здобувати і використовувати па практиці. Нова модель стосунків між викладачем і учнем потребує психолого-педагогічного супроводження навчального процесу. Психологічна служба, всебічно вивчаючи індивідуально-психологічні особливості учнів, розробляє практичні рекомендації педагогам для індивідуальної роботи з дітьми, розвитку їх творчих здібностей, формуванню характеру, покращення мотивації навчання тощо. Вдумливий підхід до потреб учня, відмова від муштри, насилля, повага до всіх учасників навчального процесу дає можливість коригувати глибоко закладені в мислення учнів застарілі погляди на процес навчання і освіту в цілому.

Комплексне вирішення психолого-педагогічних проблем дає як навчальні, так і соціальні результати. За останні роки в Центрі майже відсутні асоціальні явища: пиятика, наркоманія, правопорушення. Позитивна мотивація процесу подання знань спостерігається і у викладачів. Цьому сприяє відмова адміністрації від незапланованих відвідувань уроків. Повага до творчої праці розвиває внутрішню свободу викладача, його творчий потенціал.

Сутність стосунків між педагогами і учнями в Центрі визначає принцип педагогічної взаємодії, який виявляється у взаємообумовленій творчій діяльності педагогів і учнів, у спільному вирішенні ними навчальних і виховних завдань.

Отже, особистісно-орієнтована педагогіка у поєднанні з науково-обґрунтованими управлінськими підходами до організації навчально-виховного процесу стали своєрідним педагогічним кредо колективу Центру.

Діяльність Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців спрямована на впровадження ідеї ступеневої професійної освіти. Це і перспектива, і найближче завдання, яке ґрунтується на науковому дослідженні проблем ступеневої професійної освіти.

Найближча мета колективу — модель ступеневої професійної освіти приваблива і для молоді, і для держави: адже готуються фахівці нової генерації, фахівці-практики. Вона має при завершені ступені з терміном навчання п’ять років. Така організаційна форма сприяє отриманню якісного і конкурентоспроможного продукту професійної освіти значно меншої собівартості та більшої ефективності. Перший ступінь випускає кваліфікованих робітників з середньою освітою. На другому ступені випускається молодший спеціаліст, який на основі повної загальної середньої освіти здобув знання та вміння з предмету галузі і здатний виконувати функції фахівця нижчої ланки управління.

Ступенева структура професійної освіти дає змогу вирішувати проблему кадрового забезпечення, впроваджувати інноваційні форми і методи організації навчальною процесу. У формуванні необхідних і достатніх якостей спеціаліста-фахівця важливе значення має не лише зміст, а й методи навчання, його організація, взаємодія всіх елементів навчального процесу. Важливою складовою підготовки молодших спеціалістів є формування навичок самоосвіти, постійне прагнення до збагачення ними професійного і інтелектуального рівня.

Нові умови життя поставили колектив перед проблемою вибору. Щоб вижити самим і навчити виживати інших, потрібна нова філософія освіти. Запропонована модель ступеневої професійної освіти вирішує триєдине завдання: по-перше, забезпечує ринок праці професійно мобільними кадрами; по-друге, оптимізуючи зміст навчання, зменшує термін підготовки фахівців, що дозволяє економити бюджетні кошти; по-третє, створює випускникам гарантії соціального захисту через свободу вибору, через можливість самостійно визначати вид своєї професійної діяльності з огляду на ті кваліфікаційні рівні, якими він оволодів в процесі безперервної ступеневої професійної освіти.

Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців пропонує такі професії: верстатник широкого профілю; оператор верстатів з програмним управлінням; слюсар з ремонту автомобілів; електрогазозварник; у тому числі й інтегровані професії: токар, шліфувальник, слюсар з ремонту автомобілів; електрогазозварник, рихтувальник кузовів, водій автотранспортних засобів (категорія "В", "D", "С"). Учні Центру також мають змогу здобути професії кравця, закрійника, кухаря, бармена, буфетника, кондитера, офіціанта, радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури, оператора комп’ютерного набору, перукаря-модельєра, косметика, манікюрниці, педикюрниці, здійснює освітню діяльність з підготовки молодших спеціалістів за напрямами "Інженерна механіка", "Легка промисловість", "Харчова технологія та інженерія".

Міжрегіональний центр — це навчальний заклад, добре відомий в регіоні не тільки своїми новими підходами до професійної освіти, але й активною діяльністю у сфері культури, у мистецькому житті.

Центр є організатором Всеукраїнського дитячо-юнацького фестивалю естрадної пісні "Співограй", Всеукраїнського чемпіонату з авіамодельного спорту. Протягом останніх років Міжрегіональний Центр є незмінним учасником обласного огляду-конкурсу художньої самодіяльності "Таланти твої, Україно!". В Центрі працюють: вокально-інструментальний ансамбль "Кросворд", школа-студія модельного бізнесу "М-Центр", театр моди та перукарського мистецтва, дитячо-юнацький спортивний клуб тхе-квондо "Кумган", спортивний клуб з великого тенісу "Центр" та інші колективи.

Міжрегіональний центр є одним із кращих закладів фізичної культури і спорту профтехосвіти Дніпропетровщини. Колектив фізкультури, об'єднаний у спортивний клуб "СК-Центр", протягом кількох років є переможцем обласної і міської спартакіади професійно-технічних навчальних закладів, володарем кубку з футболу всеукраїнської спартакіади профтехосвіти.

Значна увага приділяється патріотичному вихованню учнівської та студентської молоді. На базі Центру створено Спілку ветеранів Афганістану "Перевал", єдиний у місті районний музей воїнів-інтернаціоналістів, дитячо-юнацький військово-патріотичний клуб "Пошук".

Педагогічна, громадська, соціальна діяльність Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців неодноразово відзначалася Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, управлінням освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації. У цьому навчальному закладі працює колектив однодумців, який спрямовує свою діяльність на реалізацію Законів України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", державної програми "Освіта: Україна XXI століття". Перспективи розвитку професійної освіти регіону яскраво свідчать, що майбутнє — саме за навчальними закладами нового типу, здатними підняти профтехосвіту на новий щабель, надати молоді перспективну спеціальність, соціальну підтримку і забезпечити їй можливість брати активну участь у всіх галузях суспільного громадського життя.